Емоційна депривація та інгібіція. Чи є різниця.

Коли ми говоримо про емоційну депривацію ми маємо на увазі позбавлення / втрату можливості для задоволення основних емоційних потреб, в достатній мірі і довгий час. У дорослому віці як правило, люди описують своє дитинство в термінах благополуччя (нормальне, спокійне, без інцидентів, нічого незвичайного, як у всіх) проте, більшість з них не отримували батьківського тепла і турботи, не відчували себе захищеними й улюбленими.

Можна сказати що дана схема не завдає прямого «страждання» носію, однак близькі різко відчувають що не можуть наблизитись до такої людини або проявити любов і турботу в повній мірі.

Утруднення в тому що емоційна депривація заважає людині відчути і визнати симпатію оточуючих. Але це не означає що з людиною щось не так або він поганий, просто у нього не було можливості навчитися.

Емоційна депривація та інгібіція. Чи є різниця. - фото № 1

Приклад з практики: емоційна депривація

Марина молода активна дівчина, яка працює в офісі. В щасливому шлюбі, є дитина і має хороші дружні і міжособистісні відносини. Однак ні що з перерахованого вище не дає їй почуття справжньої близькості, впевненості що інші люди її по справжньому люблять. Хоча усвідомлює що сім’я і близькі щиро піклуються про неї, вона цього не відчуває. Марина виросла в повній сім’ї однак, мати була в депресії і була емоційно холодною, а батько багато працював, в зв’язку з чим мало проводив часу з донькою.

 

Не завжди схема проявляється однаково. Варто враховувати коупінг стратегію яку використовує людина.

Емоційна депривація та інгібіція. Чи є різниця. - фото № 2

Емоційна інгібіція (emotional inhibition) ж навпаки, може формуватися як захисний механізм. Емоції розглядаються як неважливі або непотрібні. Таким людям притаманно те, що прояв спонтанних почуттів є смішним або непристойним. Часто можна почути про те, що значущі дорослі висміювали їх, коли вони сердилися або засмучувалися. Як наслідок, сформувалася звичка ставитись до своїх почуттів як до прояву безглуздої дитячості або повністю знецінювати їх.

У деяких випадках у дитини розвивалася відповідна схема в зв’язку з тим, що емоції, що виражаються членами сім’ї, були занадто інтенсивним і важкими для психічної переробки – наприклад, сімейні конфлікти могли вирішуватися вкрай емоційними способами, або одні члени сім’ї могли мати звичку скаржитися на інших членів сім’ї або обурено обговорювати поведінку останніх з дитиною. У таких випадках, емоції переживаються дітьми як загрозливі і нестерпні.

Емоційна депривація та інгібіція. Чи є різниця. - фото № 3

Приклад з практики: схема пригнічення емоцій

Петро, 36-річний архітектор, вперше звертається до терапевта з приводу хронічної дистимии. Він справляє враження дуже врівноважену людину, проте обмежений у прояві почуттів радості чи веселощів. Коли терапевт намагається пожартувати, Петру насилу вдається зобразити подобу посмішки. Коли Петро починає розповідати про брата, з яким його пов’язують дуже складні відносини, терапевт чує в його голосі нотку гніву, проте спроба розпитати пацієнта про це почуття ні до чого не призводить, так як Петро заперечує, що сердиться на брата.

Коли терапевт розпитує Петра про те, як було прийнято виражати емоції в його родині, той розповідає, що його батько був дуже замкнутою людиною і вкрай рідко демонстрував будь-які почуття. Мати, навпаки, була надмірно емоційною і часто не могла впоратися з собою. Вона постійно сварилася з братом Петра, коли обидва вони ще були хлопчиками. Сварки позбавляли її душевної рівноваги, і вона вибухала риданнями. Петру доводилося втішати і заспокоювати її, так як вона зазвичай в сльозах прибігала до нього в кімнату. Ці ситуації надзвичайно виснажували його, і з тих пір він зненавидів відкритий прояв почуттів.

З даною схемою так само справляються по різному: нижче варіанти поведінки в залежності від звичного коупінгу.

Емоційна депривація та інгібіція. Чи є різниця. - фото № 4

Підсумовуючи вище сказане, коли йдеться мова про емоційну депривацію, маємо на увазі не спроможність відчути зв’язок з власними емоціями та емоціями інших, внаслідок відсутності такого досвіду в дитинстві.
У випадку ж емоційної інгібіції, емоції сприймаються як дещо загрозливе абож нестерпне, те чого краще уникати.