- Якщо у вас є окрема кімната, але стіни добре пропускають звук, можна включити музику (лаунж) і поставити колонку під двері. Будьте впевнені, вас не почують, і музика не завадить працювати з психологом. Але якщо вам і цього замало, можете попросити співмешканців надіти навушники і щось подивитися протягом 50 хвилин. Гадаю, вони підуть вам назустріч.
Лайфхак, як перейти на онлайн консультації – якщо “живу не один (а)”
Пандемія змінила наші звички, не запитавши нас про це.
Під час карантину багато людей перейшли на онлайн-обслуговування. Раніше купувати продукти й одяг в інтернеті ризикували далеко не всі (раптом товар не підійде за розміром або буде не першої свіжості, клієнтів лякали складнощі з поверненням тощо). Але умови, запроваджені МОЗ, змусили всіх вдатися до онлайн-купівель. І я впевнена, це залишиться з нами надовго, бо до хорошого звикаєш швидко.
Погодьтеся, тепер ми витрачаємо менше часу на покупки, а магазини створюють дедалі комфортніші умови інтернет-шопінгу, аби зберегти клієнтів і залишитись у плюсі. Таким чином вони можуть скорочувати кількість магазинів та заощаджувати на оренді й зарплатах. Звісно, соціалізація залишається важливою, і її ніхто не скасовує, але ж це не суперечить комфорту. І не забудьмо про затори, бо їх теж можна уникнути завдяки онлайн-сервісу і, знову-таки, зекономити час.
Я полюбила онлайн-сервіс за простоту і комфорт. Але ця стаття не пропагує перехід на дистанційну психотерапію. Натомість хотілося б розкрити труднощі, з якими можуть зіткнутися клієнти.
Основна проблема переходу на онлайн-терапію – це “я живу не сам (а)”. Людина відчуває дискомфорт, адже її можуть чути під час консультації, а це неприпустимо.
Ось кілька лайфхаків:
-
-
Іноді я стикалася з тим, що люди соромляться фону (заднього виду). Цю проблему можна вирішити ширмою або ж сісти близько до стіни і тримати девайс так, щоби було видно тільки обличчя. Утім, пам’ятайте: одна з особливостей роботи психолога – це відсутність засудження. Фахівець ніколи не скаже вам: “Ого, оце так безлад!” або “Як можна було вибрати такі шпалери?”. Скажу навіть більше, психолог про таке навіть не подумає. Тому це навіть можна вважати частиною терапії – «я зможу показати свій безлад».
-
Якщо окремої кімнати немає, ви можете попросити співмешканців піти з дому на 50 хвилин. Якщо комфортно – поділіться, що спілкуєтеся із психологом. Якщо ні (і це нормально) – вигадайте інший привід: хочу записати щось сам (а), наприклад, є домашнє завдання, а я соромлюся робити його при комусь; або майже безпрограшний варіант – готую подарунок або сюрприз (потім, звичайно, треба буде щось підготувати, аби сприймали серйозно).
-
У крайньому разі можна використати ванну кімнату, ввімкнути музику або включити воду (але це геть безвихідь, бо дорого й неекологічно).
-
Можна й самому піти на прогулянку, а сесію проводити з телефону. У парку, найімовірніше, буде менше людей, ніж у кафе. За поганої погоди якомога тепліше вдягайтеся – і гайда!
-
Ще один варіант – оренда кабінету. У психолога часто є контакти. Ви можете подумати: “Оце так! Мені ще й офіс винаймати!» Але не поспішайте з висновками, адже не просто так усі перестали консультувати очно, пандемія змусила нас турбуватися про клієнтів. У кожного з нас є рідні та близькі, і ми не маємо морального права піддавати їх ризику.
На тему ефективності онлайн-терапії у нас є декілька статей. Ділюся посиланнями, щоб не повторюватися:
Отже, що ми маємо? Онлайн-сервіс не вирок, це справді дуже зручно. І, впевнена, він надовго в нашому житті. Усе нове спершу видається страшним, а згодом ми думаємо: «Як я без цього жив/жила?». Спробуйте лайфхак «онлайн-комфорт» і переконайтеся, що це працює ефективно, а проблема зі співмешканцями вирішувана.