Обсесивно-компульсивний розлад

Обсесивно – компульсивній розлад  – один з найпоширеніших психіатричних розладів. Приблизно 2,5% людей за життя матимуть ОКР, це кожна сорокова людина. Дебют розладу припадає на підлітковий та молодий вік, втім розлад приносить значну соціальну дезадаптацію.


Основині симптоми ОКР полягають у сприйманні своїх думок як ненормальних, страх, що інші вважатимуть тебе «божевільним» коли дізнаються про твої думки і дії – викликає відчуття сорому, яке змушує приховувати симптоми цього розладу від інших, та не звертатися до психіатра. Через це, приблизній стаж хвороби у людини, що звернулася за допомогою, сягає приблизно 7,5 років, також цей розлад часто не вірно діагностують та неправильно лікують. Тож  є важливим донесення інформації що до даного розладу, вмінню правильно діагностувати та лікувати ОКР. 

Обсесивно-компульсивний розлад - фото № 1

Загалом ОКР можна описати як фобію думок. Бо саме думки набувають лякаючих значень. Насправді жодна з ОКР-них думок не є якоюсь специфічною, всі люди час від часу мають нав’язливі думки. Кожний може навести приклади власних безглуздих, нав’язливих думок – обдумувати чи зачинив двері, чи перевірити перед виходом газ, крутити в 100-й раз пісню в голові, що почув в міському транспорті учора. Все це є у людей що не мають ОКР та у людей, що стикаються з цим розладом, ці думки можуть викликати сильний дистрес. Так відбувається через певні висновки що до цих думок, або як це називається в когнітивно – поведінковій терапії – наданні значення.

Є декілька наданих значень що можуть призводити до ОКР:

  1.  Якщо я думаю про це – це щось означає. Наприклад якщо в мене майнула думка «я можу нанести собі шкоду або стрибнути під потяг» – для людей, що мають ОКР це буде означати що з ними щось не так, якщо вони думають про це.
  2. Думка дорівнює дія. Якщо я думаю про те що я можу стрибнути під потяг – я це точно зроблю. Можна тоді уявити рівень переляку в людини, що вірить що її думки ведуть до дій. 
  3. Думки матеріальні. У людей з ОКР доволі часто можна зустріти таке надане значення.  Наприклад людина подумала що її близькі можуть вмерти, це викликає сильний страх, бо є віра в те, що якщо я це подумав це справдиться;
  4. Катастрофізація. Переоцінка ймовірності розвитку найгіршого сценарію;
  5. Над відповідальності: я відповідальний за те, що думаю;
  6.  Непереносимість невизначеності;
  7. Перфекціонізм. Я маю робити і думати правильно, негативні самопочуття неприпустимі. 
Обсесивно-компульсивний розлад - фото № 2

Когнітивно – поведінкова модель припускає, що звичні нав’язливі думки переростають у надмірно стресові та перетворюються в обсесії,  коли особа починає розцінювати ці думки як загрозливі, тих, що не має бути загалом, можуть завдати шкоду, або бути нестерпними. Наприклад страх зараження. Більшість людей не вважає проблемою торкатися до поручнів в автобусах, але думка набуде вигляду обсесії якщо людина буде думати, що це катастрофічно зашкодить її здоров’ю.  наприклад: « Якщо я торкнуся поручнів в автобусі, я можу заразитися»

Такі думки приводять до стресу та мотивують особу:

1. Контролювати – не торкатися жодних поверхонь поза домом.

2. Уникати контакту з оточуючим світом. Стерилізувати квартиру.

3. Бути впевненим що ніколи не заразися, шукати завірень в інших, читати медичні статті. 

Обсесивно-компульсивний розлад - фото № 3

Когнітивно – поведінкова терапія розглядає компульсії, як ритуали, що забезпечують контроль та зниження тривоги, усувають нав’язливі думки, та дають гарантію що все буде добре. Проте ритуали контрпродуктивні. Що насправді відбувається так те, що компульсіїї дають тимчасове полегшення і переростають в довготривалі стереотипні моделі, що завдають шкоди життєдіяльності, а також не дають людині змоги впоратися з тривогою в інший спосіб. Наприклад позбавляє віри, що людина не впораєтеся з тривогою без компульсивних дій.  Наприклад компульсивне перевіряння зачинених дверей веде до нав’язливих думок про пограбування. Спроби відволікти себе від цих небажаних думок парадоксально підвищують їх кількість, ніби атакуючи мозок. 

Обсесивно-компульсивний розлад - фото № 4

Отже коли особа розцінює загалом нормальні думки як катастрофічні, неприйнятні та непереносимі, це викликає стрес і змушує особу контролювати свої думки, або робити щось, щоб знизити невизначеність та запобігти неприємним наслідкам.  Компульсії живлять нав’язливі думки та не дають самотужки виправити катастрофічні думки роблячи людину безсилою перед тривогою. 

Якщо не лікувати ОКР то прогноз буде не дуже обнадійливим. Зазвичай симптоми ОКР розвиваються поступово, забираючи все більше часу на ритуали, набуває хронічного перебігу часом посилюючись, часом послаблюючись. Хороші новини  в тому, що ОКР можна вилікувати, або значно зменшити кількість його проявів. Когнітивно – поведінкова терапія ефективна в лікуванні ОКР. Дослідження кажуть (Olatunji BO, Kauffman BY, Meltzer S, Davis ML, Smits JA, Powers MB. 2013) що приблизно 50-70% людей мають покращення після терапії і помірний рівень покращень в довгостроковій перспективі. Дослідження ефективності серед людей що не брали участі в клінічних дослідженнях сягає 80% і має стабільний результат в довготривалій перспективі (franklin abramovic foa kozak levitt 2000).

Ефективність когнітивно поведінкової терапії полягає в специфічних техніках та структурі. Головна задача терапії  – навчити пацієнта розуміти природу ОКР, як мозок при ОКР схильний до застрягання та навчити витримувати страх, що виникає внаслідок певних думок та  уникати компульсивних ритуалів та інших захисних реакцій як засобів контролю обсесивного страху.

Зростання толерантності до невизначеності та відрази має важливе значення в лікуванні ОКР. Що краще особа толерує дистрес ( напр., Тривога і невизначеність – невід’ємна частина життя, тож краще визнати, що я не можу бути абсолютно переконаним що із моїми рідними ніколи нічого не трапиться), то надійніше буде результат ( Якщо страх – почуття терпиме, то я зможу  змусити себе не робити ритуалів щодо безпеки моїх рідних). Зростання терпимості до таких переживань, як страх, огида та невизначеність також зменшують ймовірність того, що неминуче зіткнення з такими переживаннями, після закінчення терапії, спричинить повернення страху й рецидив. КПТ сприяє поверненню віри пацієнтам власної сили та компетентності в справлянні із своїми страхами, та дає можливість жити активним життям без використання уникань, або захисної поведінки.