Янг і співавтори визначили 18 дисфункційних схем, які об’єднуються в п’ять груп – «сфер».
Кожна група відповідає визначеним потребам, що були не задоволені в дитинстві. У будь-якої людини може бути одна схема або комбінація з декількох. Схема вважається патологічною тільки тоді, коли вона пов’язана з патологічними емоційними переживаннями й симптомами чи порушеннями соціального функціонування.
Втрата зв’язку та знехтування
Характеризується труднощами прихильності. Усі схеми цієї групи пов’язані з відсутністю безпеки й надійності в міжособистісних стосунках.
Очікування того що, близькі не будуть доступні для підтримки, контакту чи захисту. В уяві таких людей жодні важливі стосунки не тривають довго, і тому вони постійно бояться, що їх покинуть. Важливі дорослі присутні в житті дитини епізодично або виявляються емоційно нестабільними.
Виражається в очікуванні на скривдження, приниження, маніпуляцій, поганого ставлення з боку інших осіб. Якщо ж хтось ставиться з теплотою, така людина підозрює в цьому приховані мотиви.
Очікування, що людина не отримає адекватної емоційної підтримки або її не зрозуміють інші. Три основні підтипи депривації включають:
(а) позбавлення піклування: відсутність уваги, зв’язку, тепла та товариства – «Усім байдуже…»
(б) позбавлення співпереживання: відсутність розуміння та налаштованості – «Ніхто не розуміє мене…»
(c) позбавлення захисту: відсутність направлення, сили та керівництва – «Я зовсім один (перед обличчям світу)».
Люди з цією схемою характеризують своє дитинство як нормальне, однак вони не отримували тепла, турботи, любові та піклування. Вони почуваються самотніми, ніким не зрозумілими та спустошеними. Їм не властиві сильні емоції, і часто вони не в змозі приймати любов чи турботу від інших людей вже в дорослому віці.
Ця схема характеризується відчуттям дефективності, неповноцінності й непотрібності. Людина переконана, що не заслуговує на любов, повагу, увагу від інших.
Люди з цією схемою почуваються відірваними, знехтуваними і не мають відчуття належності до будь-кого чи групи, ніби вони відрізняються від інших.
У цій групі на перший план виходять проблеми з потенційною автономією і досягненнями людини. Особистості з цими схемами вважають себе залежними, не відчувають безпеки і страждають від відсутності самовизначення.
Людина вірить у те, що не здатна впоратися зі щоденними обов’язками без допомоги інших. Часто відчуває себе безпорадною, перебуває в напрузі, тому шукає того, хто візьме на себе цілковиту відповідальність. Це призводить до відсутності автономії та впевненості в собі.
Ця схема характеризується перевищеним рівнем тривоги щодо несподіваних трагічних подій, катастроф чи хвороб, яких ніхто не зможе відвернути.
Надмірна емоційна близькість із важливим дорослим, найчастіше батьками, призводить до порушення формування особистої ідентичності. Люди зі схемою злиття можуть бути дуже розумними й освіченими, однак це не допомагає їм розпізнавати власних почуттів.
Люди з цією схемою почуваються повними невдахами або ж менш талановитими, розумними, ніж інші. Вони переконані, що ніколи не матимуть успіху в жодній сфері життя.
Із такими схемами важко прийняти існування нормальних кордонів. Людям складно залишатися спокійними і не переходити меж, їм часто бракує самодисципліни, щоб належним чином організувати свої будні, навчання або роботу.
Такі люди вважають себе особливими, прагнуть влади та контролю, а з іншими взаємодіють на умовах суперництва. Вони думають, що не повинні зважати на загальні для всіх правила або домовленості, а також ненавидять обмеження та заборони.
Зазвичай мають труднощі з самоконтролем та здатністю відтермінувати винагороди. Вони часто не доводять до кінця нудні справи й нетерпляче ставляться до завдань, що вимагають дисципліни та наполегливості.
Схеми цієї групи диктують, що потреби й бажання інших важливіші за власні. Відповідно, більшість зусиль спрямовані на задоволення потреб оточення.
Люди з цією схемою формують і пристосовують свою поведінку відповідно до потреб та думок інших. Вони намагаються догодити всім, аби отримати схвалення, сподобатись оточенню та уникнути агресії чи конфліктів, не дивлячись на свої потреби та емоції.
На відміну від схеми підкорення, основна мета не в адаптації, а в зосередженні на задоволенні потреб інших. Зазвичай супроводжується відчуттям провини, якщо вони думають про свої потреби. «Якщо не я, то хто?»
Надзвичайно важливим є справити добре враження на інших, на шкоду своїм емоційним потребам чи добробуту. Самооцінка ґрунтується не на власних поглядах, а залежить від зовнішнього схвалення.
З цими схемами уникають переживань і вираження спонтанних емоцій та потреб.
Такі люди приділяють особливу увагу негативній чи проблематичній стороні кожної ситуації. Вони завжди стурбовані можливими прийдешніми негараздами, зосереджені на негативних аспектах життя й мінімізації позитивних моментів. Постійно скаржаться, очікуючи підтримки, а не порад чи практичної допомоги.
Люди з цією схемою вважають спонтанний вияв почуттів чимось неприємним або дивним. На їхню думку, емоції не важливі, зайві. Забороняють собі не тільки негативні емоції (агресії чи гніву), але й позитивні. Їм важко демонструвати свою вразливість.
Як правило, прагнуть бути найкращими в усьому, що роблять. Докладають задля успіху надзвичайних зусиль, ціною здоров’я чи особистого щастя, аби відповідати власним внутрішнім жорстким стандартам.
Переконані, що кожен, хто припустився помилки, заслуговує на покарання. Зазвичай вони нещадні й нетерплячі і щодо себе, і щодо оточення. Схильні звинувачувати інших, якщо вони не відповідають їхнім суворим стандартам або очікуванням.
Адаптовано за Young, Klosko та Weishaar (2003)
Також за останніми дослідженнями запропоновано декілька нових схем:
Розвивається через дефіцит повноцінного зв’язку з природою та місцем (природним середовищем). Проявляється відчуттям відірваності, відокремленості, матеріалізмом. Людина активно уникає проведення часу на природі. Експлуатує, використовує природу виключно як ресурс, яким можна маніпулювати й отримувати з нього прибуток.
Виникає внаслідок дефіциту культури справедливості, рівності, здатності пояснити свою позицію. Або внаслідок надмірного досвіду несправедливого ставлення, звинувачення, коли щось іде не так. Можливий також булінг у дитинстві, інше ставлення, ніж до однолітків. У дорослому віці люди із таким досвідом можуть мати різні стилі поведінки.
Перетин потреб у всіх схемах. Недостатність ідентичності (цілісної самоідентифікації), що ґрунтується на міжособистісному зв’язку, значущих ролях. Обмежена здатність відчути себе психологічно вкоріненим і цілісним.
Виражається в різний спосіб.
Підкорення схемі: почувається неспроможним висловити свої погляди, думки, переживання, не має відчуття цілісності. Інтимність поверхнева й позбавлена емоційної глибини.
Уникнення: дереліалізація, дисоціація, деперсоналізація, псевдонапади. Сприяє уникненню відчуття розпаду або фрагментації себе (вживання наркотиків, алкоголю, ігри, безладне статеве життя).
Гіперкомпенсація: чіпляється за помилкову впевненість і передбачуваність, наприклад, через співзалежність або надмірний контроль поведінки (нав’язливі ритуали, розлади харчової поведінки). Об’єктивує себе та інших у спробі знайти відчутну ідентичність; вдає, що має сильне почуття ідентичності та впевненості.
Перетин потреб у всіх схемах. Схема спричинена браком можливостей для розвитку значущих соціальних зв’язків, цілей і прагнень.
Стратегія підкорення: сприймає життя як порожнє та безглузде. Має відчуття відірваності від інших і світу.
Уникнення: дереалізація, дисоціація, деперсоналізація, псевдонапади, сприяє уникненню відчуття порожнечі, безглуздості життя (вживання наркотиків, алкоголю).
Гіперкомпенсація: чіпляється за псевдоконтроль і сенс, наприклад, зосереджуючись на матеріальних життєвих цілях (наприклад, накопичення майна, зовнішній вигляд, вага) і надмірному контролі поведінки (наприклад, нав’язливі ритуали, ритуали розладів харчування); об’єктивує себе та інших у спробі знайти сенс і мету; вдає, що має сильне відчуття контролю та значення.