Поговоримо про ревнощі

У цій статті хотілося б поговорити про ревнощі. Ми вже знаємо, що всі емоції нам необхідні і є природними для нас (як приємні, так і не дуже). Але ревнощі здається зовсім непотрібними емоціями, багато хто скаже, що вони завжди є причиною руйнування відносин і, в цілому, будуть не далекі від істини. Але все ж давайте спробуємо розібратися  чи все так однозначно?

Що ми знаємо про ревнощі?


  • ревнощі – це почуття, пережите одним з партнерів з приводу стабільності своїх відносин в зв’язку з можливою невірністю іншого партнера;
  • навіть в найменш вираженій формі, ревнощі можуть привести до психологічного та фізичного насильства;
  • ревнощі можуть супроводжуватися тривогою, агресією, зневірою, безпорадністю;
  • ревнощі пов’язані з проявом агресії (O’Leary, Smith Slep & O’Leary, 2007) і жорстокості (Dutton, van Ginkel & Landolt, 1996) як у чоловіків, так і у жінок;
  • більшість вбивств в подружніх стосунках відбуваються на грунті ревнощів (Daly & Wilson, 1988);
  • ревнощі пов’язані із заниженою самооцінкою (Guerrero & Afifi, 1999), вираженою у вигляді схильності до залежних відносин (Ellis, 1996) і зниженим рівнем серотоніну (Marazzi et al., 2003);
Поговоримо про ревнощі - фото № 1

Згодна, поки звучить не дуже.

В одній з наших статей ми говорили про заздрість і про те, що знаючи, що інший отримує більше ніж ми, ми можемо відчувати себе невдахами.

Заздрість і ревнощі дуже схожі з одного боку, але мають принципові відмінності. Різниця між ревнощами і заздрістю в тому, що ревнощі частіше пов’язані з більш сильними емоційними переживаннями з приводу неминучої загрози відносинам, в той час як заздрість стосується нашого соціального статусу і сприймається не так гостро і з меншими наслідками.

Отже, якщо ревнощі можуть нести в собі стільки негативного, то для чого взагалі нам ця емоція?

Давайте розглянемо еволюційну значимість ревнощів.


Еволюційна модель ревнощів заснована на «теорії батьківського внеску в потомство». Людина буде більш відповідальною у відносинах (нести відповідальність, піклуватися про дітей і т. Д.), якщо є генетична спорідненість (Trivers, 1971, 1972).

Наприклад, ми більш відповідальні по відношенню до своїх біологічних дітей, ніж до чужих. Наш внесок – в тому, щоб передати власні гени далі і подбати про збереження потомства. І тут ревнощі виступають, як механізм захисту генетичного вкладення.

Якщо жінка зраджує партнера і вступає в інтимні стосунки з різними чоловіками, рано чи пізно у її партнера виникнуть питання “А чи мої це взагалі діти? І чому я їх тоді повинен годувати?” Його батьківський внесок під загрозою. Якщо чоловік нерозбірливий в зв’язках, у жінки виникають сумніви щодо того, чи буде він нести зобов’язання по відношенню до свого потомства.

Кожен учасник діади вносить свій батьківський внесок і несе свої зобов’язання. Третя сторона завжди становить загрозу і може бути вигнана ревнивим партнером, при цьому невірного партнера, ймовірно, чекає покарання. У первісний період, коли нерозбірливі зв’язки були нормою, а почуття ревнощів ще не сформувалося, була велика ймовірність витратити ресурси на виховання чужого потомства.

Виходить, що ревнощі спрямовані на захист ресурсів. Звичайно, ревнощі можуть проявлятися не тільки в романтичних стосунках, але і в дружніх, в робочих, наприклад. І тоді це теж про збереження деяких ресурсів витрачених на побудову відносин у вигляді часу, уваги і т.д.

Тобто виходить, що ревнощі можуть говорити не про те, що ви деструктивна і невпевнена у собі людина, а про те, що для вас важливі сімейні цінності і відносини в яких ви перебуваєте, і про те, що ви не хочете все це втратити.

Якщо розібратися, то насправді нам неприємна не самі ревнощі, а скоріше те, як їх може проявляти людина, яка ревнує. І тут важливо розділяти емоцію і поведінку. Відчувати емоції нормально, це наша потреба, а ось поведінка дійсно може бути різною. Часто поведінка спровокована ревнощами може бути деструктивною.

Як навчитися жити з почуттям ревнощів комфортно для себе і оточуючих?


1.  Прийняти свої емоції

Дозвольте собі відчувати ревнощі і не звинувачувати себе при цьому, дайте собі це право (особливо, коли для цього є очевидні причини). Ревнощі також моуть вказувати на ваші цінності.

2. Пам’ятайте, що емоція не триває вічно

Часто нам здається, що ревнощі триватимуть вічно, що вони не піддаються контролю, що їх потрібно негайно зупинити, так як в них немає сенсу, вони не припустимі і неприйнятні. Деякі люди навіть відчувають почуття провини або сорому. Але це як з тривогою і страхом, вони посилюються при думці: «Якщо я боюся, значить, це і правда небезпечно». Так і у випадку з ревнощами здається, що чим інтенсивніше емоції, тим реальніше загроза. Поспостерігайте за цією емоцією, чи стає вона з часом менше? Коли ви на щось відволікаєтеся чи залишаються ревнощі такими ж сильними?

3. Я ревную не дорівнює я ревнива людина

Це як говорити людині, яка сумує через погану погоду, що вона сумна людина. Емоція не є рисою характеру, емоції універсальні і всі ми здатні їх відчувати так чи інакше. Говоріть про себе, що я просто людина, яка іноді відчуває почуття ревнощів.

4. Робота з переконаннями

Часто, людям які ревнують, властиві такі переконання як “жінкам / чоловікам не можна довіряти”, “зі мною нудно”, “я не переживу розрив цих відносин”, “моєму партнеру ніхто не повинен подобається крім мене” і т.п. Подумайте про те, чи точно ці переконання правдиві і корисні для вас? Чи можливо, що є альтернатива таким переконанням?

5. Робота над страхом втрати відносин

Варто подумати чи на стільки страшна й катастрофічна потенційна втрата відносин? Чи точно ви не впораєтеся з цим?

6. Ревнощі можуть бути вираженням тривоги і злості

Тут важливо розуміти, що відчувати тривогу і злість це ок, емоції приходять і йдуть. Але чи будете ви діяти деструктивно виходячи з цих емоцій? Тут вибір за вами. Уявіть ваші емоції як дзвінок на мобільний телефон. Ви не можете проконтролювати коли і хто вам подзвонить, але тільки ви вирішуєте відповісти на цей дзвінок або почекати поки той, хто телефонує перестане дзвонити.

7. Зниження примусового контролю і вироблення здорової реакції на ревнощі

Як уже згадувалося, ревнощі часто пов’язані з деструктивною поведінкою. Наприклад, людина в стані ревнощів прагне контролювати партнера, влаштовує йому допит, стежить, переслідує, загрожує завдати собі шкоди, принижує потенційного суперника. Найчастіше партнер, що піддався примусовому контролю, вважає за краще розірвати відносини, адже йому явно не комфортно і навіть небезпечно в таких відносинах. Іронія в тому, що людина, яка ревнує найбільше боїться втратити відносини, але саме дії в стані ревнощів призводять до того, що відносини закінчуються. Багато тих, хто страждає від ревнощів реагують по схемі «емоція-поведінка»: «Я ревную, значить, повинен щось робити». Дана схема призводить до імпульсивних реакцій і перешкоджає формуванню здорового поведінки.

8.  Зверніть увагу на самого себе

Спробуйте перевести свою увагу на себе, на свій розвиток і на турботу про себе.

Поговоримо про ревнощі - фото № 2

Ревнощі універсальна емоція, яка властива всім людям. Вона не погана, вона з’являється, щоб просигналізувати про щось важливе. Вона може говорити про ваші цінності і погляди на відносини. Ревнощі можуть провокувати деструктивну поведінку, але у нас завжди є вибір як діяти. Пам’ятайте, якщо вам складно самостійно впоратись  із впливом емоцій на ваше життя ви завжди можете звернутися за допомогою до психотерапевта.

Р.Ліхі «Терапія емоційних схем»