Поговоримо про заздрість

Всім людям іноді притаманно заздрити. Всі ми відчували це почуття, ніби хтось краще за нас або комусь вдається більше, а іноді і несправедливо більше. Як кажуть «У сусіда завжди трава зеленіша».
Заздрість – це почуття пов’язане з бажанням домінувати, потребою у визнанні, ствердження свого соціального статусу, чутливістю до суперництва та навіть бажанням знецінити досягнення інших. Якщо казати коротко, то заздрість – це злість і виражене занепокоєння з приводу свого соціального статусу. І, звісно, що ми не любимо таке неприємне почуття, стидаємось його та засуджуємо. Часто кажуть, що хороша та порядна людина не буде заздрити. Та чи дійсно це почуття таке погане? Спробуємо розібратись.

То, що ми знаємо про заздрість?

  • Ми заздримо комусь, якщо сприймаємо його успіх як підтвердження нашої поразки.
  • Як правило, наша заздрість звернена до людей зі схожими здібностями, чиї здобутки входять до сфери наших інтересів, до людей які володіють чимось дуже цінним і значущим для нас.
  • Ми заздримо тому, чого бажали б для себе.
  • Заздрість може руйнувати відносини.
  • Таке когнітивне спотворення, як чорно-біле мислення сприяє заздрості (Людина або успішна, або невдаха і немає інших варіантів)
  • Виділяють депресивну заздрість (коли людина відчуває себе невдахою в порівнянні з іншими) і ворожу (коли людина прагне знецінити успіхи іншого).
  • Також є таке поняття, як «біла» та «чорна» заздрість.

Біла заздрість (захоплення) мотивує докладати зусилля і домагатися результату, в той час як чорна (злість і ворожі почуття до того, хто краще) виявляє найгірше в людині (van de Ven, Zeelenberg & Pieters, 2011). Van de Ven і його колеги (2011) з’ясували, що чорна заздрість виникала у людей, які вважають себе нездатними домогтися значних успіхів. Ще одне дослідження показало, що білу заздрість відчували люди, які вважали себе гідними і здатними отримати предмет своєї заздрості, а чорну – люди, які не становлять для себе такої можливості (van de Ven, Zeelenberg & Pieters, 2012). Заздрість супроводжується неприємними переживаннями, коли порівняння себе з іншими показує, що в людини не вистачає ресурсів для досягнення необхідного результату (Crusius & Mussweiler, 2012).

Якщо подивитись на заздрість з точки зору еволюції, то вчені вважають її наслідком «позиційного спотворення» (положення суб’єкта в ієрархічній системі оцінюється щодо інших суб’єктів, а не є абсолютною точкою відліку). Наприклад, людина погодиться і на невелику винагороду за умови, що вона вище або дорівнює тому, що отримали інші, і не погодиться навіть на об’єктивно велику компенсацію, якщо її розмір менше, ніж у інших. Концепція справедливості або справедливого
розподілу благ краще абсолютного і незалежного розподілу (Hill & Buss, 2006). Можлива еволюційна роль заздрості – звертати увагу людини на поведінку, яка гарантуватиме успіх і переймати її (Buss, 1989; Gilbert, 1990, 2000b) або задовольнятися тим, що маєш.

Хоча заздрість є стимулом для людини отримувати більше (van de Ven, Zeelenberg & Pieters, 2009), набагато частіше вона виступає в ролі джерела депресії, тривоги, невдоволення і злості.

 

Інший бік заздрощів

Звісно, що нікому б не хотілося через заздрість зіткнутись із депресією, тривогою та іншими проблемами, тому зрозуміло, чому більшість людей хоче позбутись цього почуття. Але, при роботі з заздрістю не ставиться завдання повністю її позбутися, оскільки заздрість – природний емоційний стан, властивий кожному. Замість цього метою є робота з тим впливом, який заздрість справляє на людину, наприклад послабити почуття провини і сорому, знизити почуття незручності, сприймати заздрість в собі і в інших як нормальний стан, не скаржитися і не ставити під сумнів свої здібності і перестати боятися порівнянь і конкуренції.

Тож, якщо ми не зможемо повністю позбутись заздрості, що корисного ми можемо від неї взяти?

  1. Заздрість може допомогти уникнути пригніченного стану та допомагати зайняти бажане місце в соціумі.

    Теорія про соціальний статус говорить про те, що навіть передбачувана втрата положення викликає депресивну реакцію. Позбавити себе від переживань можна, знецінивши заслуги іншого. Таким чином, заздрість (особливо ворожа) може розглядатися як спроба захистити себе від депресії підпорядкування за допомогою заперечування і знецінення успіхів оточуючих.
    Також заздрість може виступати в якості еволюційного механізму адаптації, якщо допомагає людині боротися за своє становище в соціумі.

  2. Заздрість може допомогти вам зрозуміти ваші цінності

    Людина відчуває заздрість, коли щось значиме і цінне для неї належить комусь іншому. Наприклад, якщо гра в теніс не входить в сферу інтересів людини, титул найкращого гравця, присуджений не йому, не стане предметом заздрості. Однак фінансове благополуччя як символ певного соціального статусу, мірило успіху або невдачі і як складова частина системи цінності, не доступне на даний момент, безсумнівно, буде викликати заздрість. Відчуття власної самодостатності, як правило, залежить від системи цінностей. Якщо для людини цінністю є популярність і затребуваність, не маючи цього, він буде відчувати себе нещасним. Тож заздрість може показати вам, що дійсно для вас важливо і ви можете це використати для покращення якості свого життя.

  3. Біла заздрість допомагає досягати більшого.

    Людина може визнати, що в даний момент заздрить чужому успіху. Акцент на теперішньому моменті говорить про те, що даний емоційний стан тимчасовий. Наступним кроком буде трансформація заздрості в почуття захоплення здібностями і досягненнями іншої людини: «Мене захоплює, як йому (їй) вдається досягати таких висот». Вміти захоплюватися іншими людьми важливо для отримання власного досвіду і подальшого розвитку особистості. Захоплення приносить більше користі, ніж заздрість; воно допомагає витягати з чужого досвіду найцінніше для себе. Наступним етапом може бути наслідування. Запитайте себе: «Як я можу цьому навчитися, щоб досягнути більшого?» У цьому сенсі заздрити корисно.

Як навчитись жити з почуттям заздрості та брати з нього користь?

  1. Перш за все, дозволити собі заздрити, зрозуміти, що це універсальна емоція, яка та притаманна всім людям, як радість, сум, цікавість та ін.

  2. Пам’ятати, що будь-яка емоція є тимчасова і це не назавжди.

  3. Розділяти емоцію та поведінку. Якщо ви відчуваєте заздрість це не означає, що ви обов’язково маєте руйнувати стосунок з людиною, якій заздрите. І це не означає, що ви маєте припинити робити те, що для вас цінно та цікаво, тільки тому, що в когось це, наче, вийшло краще.

  4. Порівнюйте себе тільки з собою вчорашнім (Так, банально, але це працює)

  5. Трансформуйте свою «чорну» заздрість в «білу», в захоплення, та вчиться у людей, які вас надихають.

  6. Будьте вдячні собі за те, що вже маєте і за те, що вже можете. Це буде вас надихати на подальші досягнення.

Повертаючись до питання чи дійсно заздрість така погана? Точно ні. Так, це не дуже приємне почуття, але, якщо його прийняти, то можна отримати з нього багато користі. Біла заздрість може нас мотивувати досягати більшого та вказувати нам на наші цінності, вона може навчити нас бути вдячними та натхненими. Тож не відкидайте та не ігноруйте ту «зелену змійку», а дружньо приймайте її, коли вона іноді заглядатиме до вас в гості.

Р. Ліхі «Терапія емоційних схем»