Поговоримо про заздрість

Автор:

Усім людям іноді притаманно заздрити. Кожен колись думав, ніби хтось кращий за нього або комусь вдається більше, а деколи й несправедливо більше. Як то кажуть, у сусіда завжди трава зеленіша.
Заздрість – це почуття, пов’язане з бажанням домінувати, потребою у визнанні, ствердженням свого соціального статусу, чутливістю до суперництва та навіть бажанням знецінити досягнення інших. Якщо казати коротко, то заздрість – це злість і виражене занепокоєння щодо свого соціального статусу. І, звісно, ми не любимо таке неприємне почуття, соромимося його та засуджуємо. Часто кажуть, що хороша та порядна людина не буде заздрити. Та чи дійсно це почуття таке погане? Спробуємо розібратись.

Поговоримо про заздрість - фото № 1

То що ми знаємо про заздрість?

  • Ми заздримо комусь, якщо сприймаємо його успіх як підтвердження нашої поразки.
  • Як правило, наша заздрість звернена до людей зі схожими здібностями, чиї здобутки входять до сфери наших інтересів, до людей, які володіють чимось дуже цінним і значущим для нас.
  • Ми заздримо тому, чого бажали б для себе.
  • Заздрість може руйнувати стосунки.
  • Таке когнітивне спотворення, як чорно-біле мислення, сприяє заздрості («Людина або успішна, або невдаха, і немає інших варіантів»).
  • Виділяють депресивну заздрість (коли людина відчуває себе невдахою порівняно з іншими) і ворожу (коли людина прагне знецінити успіхи іншого).
  • Також є поняття «білої» та «чорної» заздрості.

«Біла» заздрість (захоплення) мотивує докладати зусилля і домагатися результату, тоді як «чорна» (злість і ворожі почуття до того, хто кращий) виявляє найгірше в людині (van de Ven, Zeelenberg & Pieters, 2011). Van de Ven і його колеги (2011) з’ясували, що чорна заздрість виникала в тих, хто вважав себе нездатним домогтися значних успіхів. Ще одне дослідження показало, що білу заздрість відчували люди, які вважали себе гідними і здатними отримати предмет своєї заздрості, а чорну – люди, які не бачать для себе такої можливості (Van de Ven, Zeelenberg & Pieters, 2012). Заздрість супроводжується неприємними переживаннями: порівнюючи себе з іншими, людина пересвідчується, що в неї бракує ресурсів для досягнення необхідного результату (Crusius & Mussweiler, 2012). 

Якщо подивитися на заздрість з погляду еволюції, то вчені вважають її наслідком «позиційного спотворення» (положення суб’єкта в ієрархічній системі оцінюється щодо інших суб’єктів, а не є абсолютною точкою відліку). Наприклад, людина погодиться і на невелику винагороду за умови, що вона вища або дорівнює тому, скільки отримали інші, і не погодиться навіть на об’єктивно велику компенсацію, якщо її розмір менший, ніж в інших. Концепція справедливості, або справедливого
розподілу благ, краща за абсолютний і незалежний розподіл (Hill & Buss, 2006). Можлива еволюційна роль заздрості – звертати увагу людини на поведінку, яка гарантуватиме успіх і переймати її (Buss, 1989; Gilbert, 1990, 2000b), або задовольнятися тим, що маєш.

Хоча заздрість є стимулом для людини отримувати більше (van de Ven, Zeelenberg & Pieters, 2009), значно частіше вона є джерелом депресії, тривоги, невдоволення і злості.

 

Інший бік заздрощів

Звісно, нікому б не хотілося через заздрість зіткнутись із депресією, тривогою та іншими проблемами, тому зрозуміло, чому більшість людей хоче позбутися цього почуття. Але при роботі з заздрістю не ставиться завдання повністю її подолати, бо заздрість – природний емоційний стан, властивий кожному. Замість цього, метою є робота з тим впливом, який заздрість справляє на людину, наприклад, послабити почуття провини й сорому, знизити почуття незручності, сприймати заздрість у собі і в інших як нормальний стан, не скаржитися і не ставити під сумнів свої здібності й перестати боятися порівнянь і конкуренції.

То що корисного взяти від заздрості, якщо не можна повністю її позбутися?

  1. Заздрість може допомогти уникнути пригніченого стану та зайняти бажане місце в соціумі.

    Згідно з теорією про соціальний статус, навіть передбачувана втрата положення викликає депресивну реакцію. Позбутися переживань можна, знецінивши заслуги іншого. Таким чином, заздрість (особливо ворожа) може розглядатися як спроба захистити себе від депресії підпорядкування за допомогою заперечення і знецінення успіхів оточення.
    Також заздрість може виступати як еволюційний механізм адаптації, якщо допомагає людині боротися за своє становище в соціумі.

  2. Заздрість може допомогти зрозуміти ваші цінності.

    Людина відчуває заздрість, коли щось значиме і цінне для неї належить комусь іншому. Наприклад, якщо гра в теніс не входить у сферу інтересів людини, титул найкращого гравця, присуджений не їй, не стане предметом заздрості. Однак фінансове благополуччя як символ певного соціального статусу, мірило успіху або невдачі і як складова частина системи цінності, не доступне на даний момент, безсумнівно, викликатиме заздрість. Відчуття власної самодостатності, як правило, залежить від системи цінностей. Якщо для людини цінністю є популярність і затребуваність, то не маючи цього, вона буде почуватися нещасною. Тож заздрість може показати вам, що дійсно важливо для вас, і ви можете використати це для покращення якості свого життя.

  3. Біла заздрість допомагає досягати більшого.

    Людина може визнати, що наразі заздрить чужому успіху. Акцент на теперішньому моменті свідчить про те, що цей емоційний стан тимчасовий. Наступним кроком буде трансформація заздрості в почуття захоплення здібностями й досягненнями іншої людини: «Мене захоплює, як йому (їй) вдається досягати таких висот». Вміти захоплюватися іншими людьми важливо для отримання власного досвіду і подальшого розвитку особистості. Захоплення приносить більше користі, ніж заздрість; воно допомагає витягати з чужого досвіду найцінніше для себе. Наступним етапом може бути наслідування. Запитайте себе: «Як я можу цьому навчитися, щоб досягнути більшого?» У цьому сенсі заздрити корисно.

Поговоримо про заздрість - фото № 2

Як навчитися жити з почуттям заздрості та брати з нього користь?

  1. Перш за все, дозволити собі заздрити, зрозуміти, що це універсальна емоція, притаманна всім людям, як радість, сум, цікавість тощо.

  2. Пам’ятати, що будь-яка емоція є тимчасова і це не назавжди.

  3. Розділяти емоцію та поведінку. Якщо ви відчуваєте заздрість, це не означає, що ви обов’язково маєте руйнувати стосунки з людиною, якій заздрите, і припинити робити те, що для вас цінно та цікаво, тільки тому, що в когось це начебто вийшло краще.

  4. Порівнюйте себе тільки із собою вчорашнім (так, банально, але це працює).

  5. Трансформуйте свою «чорну» заздрість у «білу», у захоплення, та вчіться в людей, які вас надихають.

  6. Будьте вдячні собі за те, що вже маєте і за те, що вже можете. Це буде вас надихати на подальші звершення.

Повертаючись до запитання, чи дійсно заздрість така погана? Точно ні. Так, це не дуже приємне почуття, але якщо його прийняти, то можна отримати з нього багато користі. Біла заздрість може нас мотивувати досягати більшого та вказувати нам на наші цінності, вона може навчити нас бути вдячними та натхненними. Тож не відкидайте та не ігноруйте ту «зелену змійку», а дружньо приймайте її, коли вона заглядатиме до вас у гості.

Р. Ліхі «Терапія емоційних схем»