Путівник по емоціям

Ви коли-небудь просто спостерігали за людьми навколо вас? Якщо так, то ви напевно помітили той факт, що у кожного є багатий внутрішній емоційний світ. Кожен знаходиться в центрі своєї історії, зі своїми героями і лиходіями, поворотами сюжету, боротьбою і успіхами. Ми всі хочемо жити щасливим життям, так чому ж нам іноді буває так важко?

У цій статті ми дізнаємося, чому емоції важливі, і подумаємо про те, як вони можуть втручатися в наше життя.

Чому у нас є емоції?

• Емоції мотивують нас, вони змушують нас хотіти щось робити.

Проведемо швидкий уявний експеримент. Уявіть, що ви одного разу прокинулися і у вас не було ніяких емоцій.

Як би ви вирішили, що робити в цей день? Як дізнатися, що важливо, а що ні? Якби у вас не було ніяких емоцій, було б «приємно» знаходитися в теплій, зручною ліжку? Ви були б раді піти на роботу? Або турбуєтеся про те, що буде, якщо ви не поїдете? Що, якби вам вдалося встати і перейти дорогу – не потрудилися б ви поквапитися, якби вам назустріч наближалася машина? Навіщо взагалі щось робити?

• Емоції як сигнальна система безпеки

Повідомляють нас про те що важливо особисто для нас, і чи відбувається щось в наших інтересах. Як лампочки які спалахують коли наші потреби не задоволені або ж є загроза цього.

• Емоції допомагають нам інтегрувати наш досвід, дають нам смисли і напрямки.

Ми сумуємо коли розлучаємось з друзями або не можемо отримати те що нам дуже-дуже хочеться. У смутку немає нічого поганого це всього-лише сигнал що відбувається щось важливе для нас. І якщо обставини складаються не на нашу користь смуток допомагає звернути увагу на наші цінності.

Наші емоції допомагають визначати рішення, які ми приймаємо кожну хвилину нашого життя. Навколишній світ (і думки в нашій голові) постійно викликають емоційні реакції. Багато що з того, що ми робимо, мотивоване бажанням змінити або зберегти емоційний стан – зберегти хороші почуття або уникнути поганих почуттів.

Звідки взялися наші емоції?

З точки зору еволюції, людський спосіб вирішення проблем, думаючи про них і свідомо зважуючи всі за і проти, з’явився в світі зовсім нещодавно. Тварини не думають і міркують так само, як ми, але на протязі мільйонів років їм доводилося вирішувати складні проблеми на кшталт «Чи варто мені їсти цю нову їжу, яку я знайшов?» і “це безпечне місце для сну?” . Як вони це роблять? Відповідь в тому, що емоції і «стан почуттів» спонукають їх приймати рішення про те, як діяти в цьому світі.

Як емоції працюють у інших тварин?

Простіше кажучи, емоції і «стан почуттів» допомагають тваринам приймати рішення про те, до яких речей можна наближатися і яких краще уникати.

• Уникнення чого-небудь може мати величезні вигоди. Якщо тварина відчуває страх при зустрічі з чимось новим, вона буде обережна або, можливо, повністю уникне зустрічі з ним. Якщо тварина відчуває відразу, коли їсть нову їжу, вона буде уникати її в майбутньому. Ці рішення впливають на виживання тварин: ті, хто обережні щодо небезпеки, як правило, живуть довше, ніж ті, хто цього не робить, а гіркі на смак речі часто містять токсини, тому тваринам корисно відчувати емоцію відрази, яка говорить: «Ей , не їж це! ». У тварин, які живуть довше, більше можливостей для відтворення та передачі своїх генів – і тому ви (і ваші гени) є нащадками тварин, які вижили використавши цю стратегію.

• Емоції «заохочення» теж впливають на виживання. За мільйони років тварини були запрограмовані на те, щоб отримувати задоволення і наближатися до речей, які допомагали їх предкам вижити і розмножуватися. Багато видів тварин вважають за краще тепло холоду, сухість мокрому і вважають за краще смачну їжу. Ми теж тварини – ми є продуктом мільйонів років еволюції – і у нас є багато того ж програмування, яке змушує нас хотіти наблизитися до тих речей, які змушують нас відчувати себе добре.

Проблема емоцій печерної людини в 21 столітті

Наші розвинені емоції та біологічне «обладнання», можливо, були запрограмовані на те, щоб допомагати нам вижити в минулому, але вони повинні справлятися з тим, щоб ми жили сучасним життям в 21 столітті. Це робить нас вразливими для безліч проблем.

Наприклад, наше програмування означає, що ми насолоджуємося висококалорійною їжею. Жир, цукор і сіль зазвичай змушують нас відчувати себе добре, і ми шукаємо більше цих продуктів. Це мало сенс у нашому  середовищі, де було мало продуктів, багатих калоріями (коли важко дістати частування, хороша стратегія – максимально використовувати їх, поки є можливість). Але це прагнення до їжі, багатої сіллю і цукром, викликає проблеми тепер, коли вони легко доступні. Ми повинні навчитися регулювати свої бажання, а це не завжди легко.

Інший приклад нашого «програмування» стосується інших людей. Історично люди жили відносно невеликими групами – ви зазвичай знаєте більшість людей в своєму племені. «Сторонні» часто були небезпечні, і мало сенс за замовчуванням ставитися до незнайомців з підозрою. Правило не так добре працює в сучасному світі. Ми живемо в містах з тисячами або мільйонами інших людей і не сподіваємося дізнатися їх усіх. Чи варто дивуватися, що деякі з нас схильні до підозрілості, осуду або тривоги?

Якщо ви принесете додому одне повідомлення про еволюцію емоцій, воно дійсно має бути таким: емоції еволюціонували, щоб допомогти тваринам виживати, а не робити їх щасливими. З огляду на, що це так, наша робота зводиться до того, щоб зрозуміти, як ми можемо жити в цих умах і тілах, які створені для виживання, а не для щастя, і жити кращим життям, на яке ми здатні.

Коли емоції стають проблемою?

Деякі люди вважають за краще розглядати емоції як керівництво, а не як проблему. Коли вони відчувають щось сильне, вони можуть запитати: «Що це почуття говорить мені робити?» Або «Що говорить мені моє серце (або нутро)?» . За умови, що ми не говоримо, що з емоціями щось «неправильно», у психологів є кілька «практичних правил» щодо того, коли емоції можуть стати проблематичними:

• Сильні почуття тривають занадто довго

Наприклад, коли (нормальна) «хандра» після пологів переходить в післяпологову депресію. Або коли (нормальне) сильне почуття горя зберігається протягом багатьох років після втрати коханої людини.

• Вони заважають нам жити своїм життям

Наприклад, ми відчуваємо таку тривогу, що боїмося виходити з дому або зустрічатися з людьми. Або ми відчуваємо себе настільки сумними і позбавленими мотивації, що нам взагалі нічого не потрібно робити. У всіх нас є цілі (плани) і цінності (речі, які важливі для нас особисто), і варто досліджувати емоції, коли вони блокують наше просування до них.

• Вони непропорційні тому, що більшість інших людей відчували б в цій ситуації.

Наприклад, певна сором’язливість є нормальним явищем, але деякі люди відчувають таку паралізуючу тривогу, коли знаходяться поруч з іншими людьми, що це називають «соціальним тривожним розладом» (і його можна успішно лікувати). Після травматичнї події часто виникає почуття «настороженості», але деякі люди, у яких розвивається стан, званий посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), відчувають сильний страх, який може зберігатися протягом багатьох років.

• Ми боїмося власних тілесних почуттів

Багато людей бояться відчуттів у власному тілі, і особливо того, що значить відчувати ці тілесні почуття. Наприклад, коли Анна перебувала в місці, де вона відчувала себе під замком, у неї виникала задишка і вона страшенно боялася. Вона думала, що, мабуть, втрачає контроль над своїм тілом, і турбувалася, що знепритомніє. Насправді вона просто помічала нормальні відчуття неспокою і не могла втратити свідомість.

Як люди справляються зі своїми емоціями?

Сіан

У Сіан були проблеми з панікою. Вона відчувала, як її серце б’ється в грудях. Вона боялася, що, якщо це буде тривати занадто довго, у неї станеться серцевий напад, і вона помре. Вона дуже намагалася уникати місць, де раніше панікувала, і турбувалася, якщо їй доведеться їхати кудись ще. Сіан відчувала занадто багато страху, і це позначалося на її життя.

Її психолог поговорив з нею про те, як організм природним чином реагує на загрозу і про те, як наші звички мислення можуть викликати сильні почуття. Поступово вона допомогла Сіан перевірити деякі з її переконань про небезпеку її прискореного серцебиття. Сіан стала менше боятися свого тіла і його реакцій і змогла наблизитися до того, що раніше змушувало її боятися.

Девід

Девід ніколи не відчував себе добре. У школі над ним знущалися, а батьки ніколи не виявляли до нього особливого інтересу. Він дуже низької думки про себе. Тепер він рідко виходив на вулицю і не знаходив у житті особливого задоволення. Девід часто заціпенів – він не відчував здорового поєднання емоцій, і це заважало його здатності жити повноцінним життям.

Психотерапевт Девіда проводив дослідив з ним, чому він так себе почував. Вони виявили, що у нього були дуже жорсткі способи судження про себе і деякі правила, які він не наважився б застосовувати до інших людей. Згодом і з практикою Девід навчився бути добрішими до себе і почав знаходити здорові способи вираження своїх почуттів.

Тара

Тара була сердита. Їй завдали болю люди, які повинні були піклуватися про неї, їй було соромно за те, ким вона була насправді, і вона так і не навчилася заспокоювати себе. Коли виникали труднощі, Тара звинувачувала, злилася і часто накидалася на себе. Характер Тари означав, що люди часто трималися від неї на відстані, в результаті чого у неї не було нікого, хто міг би допомогти їй управляти своїми почуттями. Непереборні емоції Тари заважали їй діяти в своєму житті.

Психолог Тари допоміг їй зрозуміти, чому вона так злиться. Вони досліджували альтернативні способи реагування Тари на ситуації, які її турбують, і Тара навчилася новим способам управління емоціями. Найголовніше, Тара стала судити про себе більш доброзичливо.

1. Ця стаття адаптована з книги «Інструменти психології для хорошого життя».

2. Блекледж, Дж. Т., і Хейс, С. К. (2001) .Регуліровання емоцій в терапії . Журнал клінічної психології, 57 (2), 243-255.