Частина історій нашого життя – це історії про те, як ми знайомимось із собою, знаходимо нові опори, втрачаємо й відбудовуємо переконання про себе й світ.
Цей процес супроводжується змінами нашого ставлення до себе, нашої самооцінки.
Відчуття власної цінності, любов до себе, гордість за себе та свої досягнення – це не щось статичне. Радше, протягом життя ми можемо знаходити себе на різних відрізках континууму (лінійці, шкалі термометра) самооцінки, десь між меншовартістю й відчуттям гідності, гордості за своє існування.
Щасливі люди мають власні стандарти та звички себе оцінювати. У книзі Соні Любомирськи “Психологія щастя” є кілька абзаців про те, що щасливі люди, думаючи про себе, спираються на історію своїх успіхів і досягнень, на відчуття власної цінності. Люди, що вважають себе щасливими, не порівнюють себе з оточенням і намагаються уникнути рефлексій на тему “чому все не так”. Коли з’являються такі думки, щасливі люди частіше звертаються до того, що приносить їм задоволення. І спілкуються з собою крізь призму співчуття й підтримки.
Один із ключових моментів у роботі з нестабільною (коли ми постійно відстежуємо себе в різних точках континууму або синусоїди “я геній – я невдаха”) або низькою самооцінкою – відчуття власної безумовної цінності.
Безумовна цінність означає, що ми важливі й цінні, бо наша сутність, внутрішнє “я” є унікальним, дорогоцінним, апріорі добрим і має незмінну цінність лише тому, що колись ми були народжені нашими батьками, як і решта живих істот у цьому світі.
Безумовна цінність означає, що кожен з нас важливий. Щоб отримати цей досвід (якщо з нами не розділили його наші близькі), треба навчитися по-новому ставитися до себе.
У цьому матеріалі я хочу поділитися однією практикою з книги THE SELF-ESTEEM WORKBOOK (GLENN R. SCHIRALDI, PH.D.). Ця вправа допомагає нам у створенні нової звички – звички дбайливого діалогу з собою. Такий діалог дає нам відчуття внутрішньої безумовної цінності.
Виконання цієї вправи займає близько 20 хвилин.
Повторюйте її щодня, 6 днів поспіль і в майбутньому – як практику – кілька разів на тиждень.
Можна взяти 2-3 улюблених твердження із цієї вправи і зробити їх частиною вашого повсякдення.
Звичка думати з підтримкою:
Імовірно, вам захочеться уявити себе в ситуації, яка підвищить вашу довіру до цього твердження. Залучайте всі ваші відчуття (зір, слух, тактильну чутливість), щоб зафіксувати цей досвід.
Не хвилюйтеся, якщо це твердження не відчувається дотичним до вас зараз. Просто думайте про це як про практику, що потребує терпіння. Терпіння у створенні нової звички побудови стосунків із собою.
Не дозволяйте негативним чи песимістичним думкам відволікати вас та руйнувати вашу практику. Приймайте все, що зараз відбувається, без вимог та очікувань. Якщо зараз ви не згодні з цим твердженням, пропустіть його та поверніться до нього пізніше. Або переформулюйте так, щоб вам було з ним комфортно, зберігаючи дбайливий та співчутливий спосіб знаходити для себе ціннісні слова.
Повторюйте третій крок з кожним твердженням зі списку. Щоразу після виконання практики звертайте увагу, як ви почуваєтеся. І спостерігайте, як змінюються ваші відчуття.
Твердження: