Ескоріація та трихотіломанія
Екскоріація (або дерматиломанія) та трихотиломанія пов’язані з обсесивно-компульсивним розладом. Це означає, що дряпання шкіри та висмикування волосся, до якого вдаються люди із цими розладами, мають нав’язливий характер.
Діагностичні критерії розладу екскоріації за DSM-5:
А. Повторюване пошкодження шкіри.
Б. Неодноразові спроби зменшити або припинити пошкодження шкіри.
В. Пошкодження шкіри викликає клінічно значущий дистрес або погіршення в соціальній, професійній чи інших важливих сферах функціонування.
Г. Пошкодження не пов’язане із вживанням ПАР або іншим медичним станом.
Ґ. Пошкодження шкіри не можна краще пояснити симптомами іншого психічного розладу.
Діагностичні критерії трихотиломанії за DSM-5:
А. Постійне висмикування власного волосся, що призводить до його втрати.
Б. Неодноразові спроби зменшити або припинити висмикування волосся.
В. Висмикування волосся спричиняє клінічно значущий дистрес або погіршення в соціальній, професійній чи інших важливих сферах функціонування.
Г. Висмикування волосся або його втрату не можна пояснити іншим медичним станом.
Ґ. Висмикування волосся не можна краще пояснити симптомами іншого психічного розладу.
Поширення. У популярних джерелах інформації про трихотиломанію або екскоріацію мало. Однак це не означає, що ці розлади не є поширеними.
Онлайн-опитування понад 10 000 респондентів у США показало, що близько 1,7% населення від 18 до 69 років мають трихотиломанію (1,8% жінок і 1,7% чоловіків).
Згідно з іншим дослідженням, 2,1% респондентів мали розлад екскоріації на момент опитування та 3,1% – протягом життя. Також відомо, що три чверті людей, які стикаються з цим розладом, – жінки.
Медики зазначають, що в Україні від 30% до 40% пацієнтів дерматологічного профілю мають різні психічні розлади, окрім наявних соматичних захворювань. Психосоматичні хвороби шкіри становлять 14-18% усіх звернень. За даними клінічних спостережень, роль емоційних чинників серед інших причин патології шкіри становить 25-50%, а ефективне лікування майже 40% дерматологічних хвороб неможливе без втручання фахівців із психічного здоров’я.
Походження та коморбідність. Існують докази генетичної вразливості як до розладу екскоріації, так і до трихотиломанії. Частіше вони зустрічаються в людей з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР) і найближчих членів їхніх родин.
Ці розлади можуть існувати окремо або виникати одночасно. Нерідко в людей з’являється додатковий симптом – кусання нігтів та кутикул. Окрім того, екскоріація та трихотиломанія можуть спостерігатися в людей з великим депресивним розладом.
Ці розлади потребують ретельної диференційної діагностики. Часто їх плутають із симптомами галюцинацій, як при психотичних порушеннях, деякими розладами нейророзвитку, самоушкоджувальною поведінкою, звісно ж, захворюваннями дерматологічного профілю тощо.
На відміну від тілесного дисморфічного розладу (надмірне занепокоєння недоліками власного тіла), при трихотиломанії або екскоріації людина не стикається із нав’язливими думками про свою зовнішність.
Особливості протікання. Найчастіше при розладі екскоріації люди роздирають собі руки (переважно плечі) та обличчя, рідше – голову, спину, груди, пах, кінцівки тощо. Зони, з яких люди висмикують волосся, зазвичай найбільш доступні для рук – голова, брови, вії, борода, кінцівки. Але це можуть бути й інші частини тіла, як-от спина, живіт, груди, пах. Такі дії призводять до травмування шкіри та облисіння ділянок.
Люди розчухують здорову шкіру або чіпляють незначні нерівності, мозолі, прищі, струпи від подряпин (які могли самі й залишити). Переважно це робиться нігтями, але дехто використовує шпильки, голки, косметичні інструменти (так само для трихотиломанії).
Відомим також є сценарій, коли людина висмикує собі волосся або роздряпує шкіру не тільки для того, щоби впоратися з неприємними почуттями, а щоб отримати особливий «кайф» від додаткових дій-ритуалів. Наприклад, вирвати волосину разом із луковицею, розкусити її або клацнути пальцями, пропустити вирване волосся між зубів, скрутити з нього клубок, відчути натягування, розкусити або з’їсти волосину. Останнє може призводити до засмічення кишківника. Деколи вдаються також до щипання, проколювання, кусання чи стискання шкіри, поїдання її шматочків, пошуку особливого виду подразнення та теребіння нерівностей на шкірі.
Дехто висмикує волосся або розчухує шкіру не лише собі, а й тваринам, іншим людям (здебільшого – таємно) та лялькам, або видирає нитки чи ворс із різних пухнастих предметів, переглядає відео, де це роблять інші.
Ці дії спровоковані почуттям тривоги або нудьги, їм може передувати напруга (побутова або у відповідь на спробу протистояти бажанню зробити це). Після виконання всіх маніпуляцій людина відчуває задоволення або полегшення. При цьому больові відчуття не є її метою, зазвичай вони змушують людину зупинитися.
Важливо також те, що ці дії не завжди є усвідомленими. Іноді люди виконують їх автоматично або для усунення неприємних відчуттів у тілі (поколювання або свербіж), навіть не розуміючи, що мають таку «погану звичку», аж поки не стикаються з наслідками. В інших випадках це відбувається цілком усвідомлено.
Зазвичай люди витрачають багато часу на виконання всіх своїх ритуалів протягом дня. Не менше часу йде й на те, аби приховати наслідки за допомогою макіяжу або одягу. Нерідко це викликає в них відчуття провини й сорому та значно ускладнює соціальне пристосування в різних сферах життя. Також важливо зазначити, що таке дряпання та висмикування може провокувати розвиток хвороб шкіри, зокрема інфекційних та ШКТ.
Подолання. Для лікування екскоріаційного розладу та трихотиломанії рекомендована когнітивно-поведінкова терапія. Інтервенції, які найчастіше використовуються терапевтами у цьому випадку:
- Психоедукація та розвиток навичок самоспостереження
- Розвиток навичок керування стимулами
- Тренінг конкурентних відповідей (чим можна замінити небажану поведінку)
Також світова практика визнає використання медикаментозної терапії трихотиломанії, зокрема антидепресантами групи СІЗЗС. Пам’ятайте, що для призначення та оцінки доцільності медикаментозного лікування варто звернутися до лікаря-психіатра.