Розлад тривоги за здоров’я (іпохондрія). Причини, лікування, прогноз

Якщо у вас є тривога про здоров’я, ви можете:

• бути стурбованими своїм здоров’ям і мати тривожні думки та образи про хвороби;
• відчувати надмірне занепокоєння, не пропорційне з реальними медичними проблемами;
• неодноразово перевіряти свій організм, шукати симптоми, аби переконатися, що ви “зловили хворобу на ранній стадії”;
• тривожитися, навіть коли отримали негативні результати аналізів та запевнення медичних працівників у відсутності проблем.

Ви можете відчувати тривогу незалежно від того, здорові ви чи у вас діагностовано медичне захворювання. Діагноз “тривога про здоров’я” ставлять, якщо симптоми зберігаються протягом шести місяців, заподіюють значного дискомфорту й негативно позначаються на повсякденні.

Тривога про здоров’я має певні наслідки.

Що означає відчувати тривогу про здоров’я?

Коли ви відчуваєте таку тривогу, це позначається на вашому житті, заважаючи важливим стосункам і заняттям. Історії Саманти й Карла ілюструють, що може відчувати людина з тривогою про здоров’я.

Страх Саманти, що в неї може статися інсульт

Мені було близько двадцяти років і я працювала кухонним працівником, коли в мене розвинулася пульсація у вухах. Це означало, що я чула, як кров “шумить” у вені в моєму вусі. Здавалося, що в мене ось-ось станеться інсульт і я помру. Мені було дуже страшно, тому я приділяла цьому багато уваги і намагалася не погіршувати ситуацію. Не займалася спортом і не робила нічого, що підвищувало б частоту серцевих скорочень, бо це робило звук гучнішим. Я відмовлялася їхати далі декількох миль від місцевої лікарні. Вважала за краще залишатися з моїм хлопцем або батьками на випадок, якщо мені знадобиться медична допомога. Я розпитувала лікарів про це, але після безлічі аналізів і власних досліджень в інтернеті я відчула, що вони не розуміють, наскільки серйозний ризик. Я перепробувала чимало інших методів лікування, як-от голковколювання та гомеопатія, але нічого не допомогло.

Страх Карла, що він помре від раку

Мені було тридцять п’ять років, коли мене почало щось турбувати. У животі з’явилися дивні відчуття. Я помітив, що ходжу в туалет значно частіше, ніж зазвичай. І мій батько, і мій дядько рано померли від раку кишечника, і я боявся, що те саме трапиться зі мною. Я пішов до лікаря. Він ставив мені запитання і просив не хвилюватися, але це не допомогло. Я помічав рак всюди – у телепередачах, у рекламі благодійних організацій, у людей, які мають хворобливий вигляд. Мої симптоми не поліпшувалися. Я постійно думав, що помру й залишу свою сім’ю. Уявляв, яке життя буде в моїх дітей без мене. Я перевіряв свої випорожнення щоразу, коли ходив у туалет, і хвилювався, якщо помічав щось незвичайне. Я замовляв медичні аналізи через інтернет, але ніколи не відчував себе задоволеним, отримуючи негативні результати. Щодня я ставав на ваги й замірював талію, аби дізнатися, чи я раптом не схуд. Постійно перевіряв свої симптоми в інтернеті. Я пішов знову до лікаря, мені зробили ендоскопію. Вони нічого не знайшли і від мене “відмахнулися”, поставивши діагноз “синдром подразненого кишківника”. Були дні, коли я не робив нічого, лише хвилювався. Я зводив дружину з розуму розмовами про це і навіть почав планувати власний похорон.

Чи боретеся ви з тривогою про здоров’я?

Діагноз “тривога про здоров’я” може бути поставлений тільки фахівцем із психічного здоров’я або лікарем. Однак, відповівши на наведені нижче скринінгові запитання, ви зможете зрозуміти, чи корисно було б вам пройти професійну оцінку.

1. Чи стурбовані ви тим, що у вас може бути серйозна хвороба, яку лікарі не виявили?

☐ Зовсім ні ☐ Трохи ☐ Зовсім трохи ☐ Доволі сильно ☐ Дуже сильно

2. Скільки часу ви витрачаєте на занепокоєння щодо свого здоров’я?

☐ Ніколи ☐ Час від часу ☐ Більшу частину часу

3. Як часто ви боїтеся, що у вас серйозне захворювання?

☐ Ніколи ☐ Час від часу ☐ Більшу частину часу

4. Яке полегшення ви відчуваєте, коли лікар говорить вам, що все гаразд?

☐ Постійне полегшення ☐ Спочатку полегшення, але пізніше занепокоєння повертається ☐ Спочатку полегшення, але занепокоєння завжди повертається

☐ Не маю полегшення

5. Мені складно відволіктися від думок про своє здоров’я.

☐ Зовсім ні ☐ Трохи ☐ Зовсім трохи ☐ Доволі складно ☐ Дуже складно

Наведені вище запитання не поставлять точного діагнозу, але багато ствердних відповідей можуть свідчити, що ви маєте тривогу про здоров’я.

Що викликає занепокоєння про здоров’я?

Єдиної причини не існує. Але психологи часто виділяють вразливі місця (те, що підвищує ймовірність розвитку проблеми) і тригери (те, що сприяє виникненню проблеми).

Вразливі місця 

Деякі люди більш вразливі до виникнення тривоги щодо свого здоров’я. Підвищують імовірність виникнення тривоги такі фактори:

– Індивідуальні особливості. Такі риси характеру, як звичка турбуватися або нетерпимість до невизначеності, можуть зробити вас більш уразливими до розвитку тривоги через здоров’я.

– Життєвий досвід. Психологи вважають, що життєвий досвід особливо важливий, оскільки він формує наші переконання, ставлення та поведінку. Важливий життєвий досвід може включати в себе важку хворобу в дитинстві, хворобу одного з членів вашої родини в юності або надмірний захист від хвороб і смертей (несхильність до них), коли ви зростали.

Переконання, установки й поведінка, важливі при тривозі про здоров’я, включають:

– як ви реагуєте на проблеми зі здоров’ям, наприклад, як швидко звертаєтеся по медичну допомогу;

– ваше уявлення про те, наскільки ви фізично сильні й витривалі, включаючи будь-які уявні образи, які можуть відображати ці якості;

– ваші переконання і ставлення до здоров’я, хвороби і смерті: наскільки серйозною може бути хвороба, наскільки обережним слід бути або яка вірогідність заразитися хворобою;

– наскільки ви уважні до свого тіла та хвороб.

Можливо, існують гени, які підвищують імовірність розвитку емоційних проблем у цілому, але немає конкретних генів, які підвищують імовірність розвитку тривожності щодо здоров’я.

Не всі вразливі люди мають тривогу про здоров’я. Вона може розвиватися поступово, але провокують її такі події:

Що допомагає впоратися з тривогою про здоров’я?

Дослідження показали, що когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) є одним із найефективніших методів психологічного лікування тривоги, пов’язаної зі здоров’ям. CBT-терапевти працюють, як пожежники: поки є пожежа, їх не цікавить, що її викликало. Вони зосереджені на тому, що її підтримує і як її загасити. Отже, й терапевти, з’ясувавши, що саме підтримує проблему, можуть лікувати її. Ось те, що, на думку психологів, підтримує нашу тривогу про здоров’я:

– інтерпретація тригерів як загрози;

– постійна перевірка симптомів;

– нав’язливі образи, пов’язані з хворобою та смертю;

– захисна поведінка й уникнення.

Усі ці фактори можуть посилювати нашу тривогу. Діаграма показує, що кожен із них має ненавмисні наслідки, які підтримують проблему.

Інтерпретація тригерів як загрози

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – це популярна й ефективна форма психологічної терапії. Найважливіша ідея CBT: не самі події змушують нас почуватися добре чи погано, а те, як ми їх інтерпретуємо. Значення, яке ми їм надаємо, визначає наші почуття. Це пояснює те, чому дві людини, які переживають одну й ту саму подію, можуть реагувати на неї абсолютно по-різному. Давайте розглянемо приклад:

Якщо ви боретеся з тривогою про своє здоров’я, ви можете:

– мати катастрофічні думки про свої симптоми; при появі нового симптому ваш розум приходить до найгіршого з можливих висновків;

– турбуватися про своє здоров’я: проводити багато часу в думках про це, що означає постійне занепокоєння й почуття тривоги;

– думати, що симптоми посилюються, спотворюються або стають неточними.

Якщо у вас є тривога про здоров’я, ви можете переоцінювати ймовірність того, що у вас є (або з’явиться) серйозне захворювання, і недооцінювати свою здатність впоратися з ним.

Розгляньмо декілька прикладів:

– Лорен прокидається з жорсткою і болючою шиєю. Вона думає: “Напевно, я спала в незручній позі”, – а потім продовжує займатися своїми справами. Вона помічає біль час від часу, але протягом дня він проходить.

– Кия дуже турбується, що в неї може розвинутися рак. Це її перша думка кожного разу, як вона помічає нові або неприємні відчуття у своєму тілі.

– Мей упевнена, що неодмінно матиме серйозне захворювання. Вона часто шукає симптоми в інтернеті. За останній рік вона підозрювала в себе аневризму головного мозку, розсіяний склероз, рак і дегенеративне захворювання мозку.

– П’ять років тому Розі потрапила в автомобільну аварію та отримала струс мозку. Бувають дні, коли їй важко зосередитися, іноді вона відчуває запаморочення, і ці симптоми її дуже турбують – вона вважає, що ніколи не зможе жити нормальним життям. Розі зверталася до декількох фахівців із черепно-мозкових травм. Вони так і не знайшли конкретних доказів проблеми, але її це не втішає.

Компанії з охорони здоров’я нас часто закликають бути пильними до змін в організмі. Якщо ви живете у спекотному кліматі, вас можуть просити звертали увагу на зміни в ластовинні й родимках, оскільки вони можуть бути ознаками раку шкіри; жінкам радять перевіряти груди, а чоловікам – яєчка на наявність шишок.

Пильність може стати проблемою, якщо у вас є схильність інтерпретувати інформацію про здоров’я як загрозу. Якщо вас турбує новий симптом, ви будете приділяти йому більше уваги. Це може легко посилити переживання. Отже, виникає порочне коло: що більш інтенсивним і важливим здається симптом, то більше ви на нього зважаєте і більшого значення йому надаєте.

“Я представляю, як кажу своєму маленькому синові, що в мене невиліковна хвороба,..  намагаюся пояснити, що мене не буде поруч”.

“Я бачу себе на смертному одрі – моя сім’я засмучена, я боюся смерті й останнього моменту”.

Нав’язливі образи при тривозі, пов’язаної зі здоров’ям, зазвичай належать до однієї з наступних категорій:

– коли вам повідомляють погані новини про те, що у вас серйозне захворювання;

– страждання від серйозної хвороби;

– смерть через хворобу;

– наслідки власної смерті або тяжкої хвороби для близьких.

Одна з проблем нав’язливих образів полягає в тому, що наш мозок не дуже добре розрізняє реальні та уявні події. Вони однаково викликають почуття тривоги.

Інша проблема – нав’язливі образи можуть змусити вас думати, що ймовірність настання цих подій вища, ніж насправді.

Має вагу й те, як ви реагуєте на нав’язливі образи. Дослідження свідчать, що більшість людей відштовхує їх або відволікається. Але насправді це може привести до “ефекту відскоку” й повернення образів.

Безпечна поведінка й уникнення

Захисна поведінка – це те, що ви робите, аби уникнути найгіршого. Люди, які відчувають тривогу про своє здоров’я, часто використовують такі захисні моделі поведінки:

1. Уникнення.Ви можете уникати речей, які нагадують вам про здоров’я або хвороби (наприклад, лікарень, хворих, психічнохворих людей) і того, що змушує вас відчувати небажані симптоми (фізичних вправ, ліків або певних продуктів харчування).
2. Перевірка.Ви можете шукати зміни в своєму організмі. Наприклад, перевіряти різні частини тіла, вашу пам’ять, психічний стан, випорожнення.
3. Медичні консультації.Ви можете неодноразово консультуватися з лікарями та іншими медичними працівниками, а також проходити тести й дослідження.
4. Пошук гарантій.Можете шукати заспокоєння в медичних працівників, у родичів і друзів або шукати втішну інформацію в інтернеті.

Захисна поведінка допомагає відчути себе краще в короткостроковій перспективі, але в довгостроковій вона заважає вашій турботі про здоров’я. Перевірка може фактично посилити ваше почуття сумніву. Це суперечить вашим очікуванням і призводить до ще більших перевірок.

Процес перевірки деколи навіть викликає симптоми: багаторазове здавлювання ділянки шкіри може зробити її хворобливою, а це можна хибно витлумачити як серйозну проблему зі здоров’ям. Зрештою захисна поведінка є проблематичною, бо вона “купує” ідею про те, що у вас серйозне захворювання, заважає вам терпіти невизначеність і підриває вашу впевненість у власній здатності впоратися з ситуацією.

Лікування тривоги, пов’язаної зі здоров’ям

Психологічні методи лікування тривожності

Психологічні методи лікування тривоги про здоров’я, які мають хорошу дослідну підтримку, включають когнітивно-поведінкову терапію (КПТ).

CBT – це популярна форма розмовної терапії. Терапевти КПТ розуміють: те, що ми думаємо й робимо, впливає на те, як ми почуваємось. На відміну від деяких інших видів терапії, вона часто доволі структурована. Після обговорення проблеми ви можете очікувати, що терапевт визначить цілі, аби ви обидва знали, до чого ви прагнете. На початку більшості сесій ви разом домовляєтеся, на чому буде зосереджена сесія. Лікування тривоги, пов’язаної зі здоров’ям, за допомогою CBT включає в себе деякі з наступних процесів:

Ви пам’ятаєте Саманту? Ось як вона описала свій досвід терапії CBT для лікування тривоги, пов’язаної зі здоров’ям:

Спочатку я не бачила сенсу у відвідуванні психолога – це була справжня біологічна проблема, а не те, чого я могла позбутися, поговоривши про неї! Проте разом із терапевтом ми з’ясували, що існує дві можливі причини моєї тривоги. Теорія А полягала в тому, що “у мене тонкі вени, і якщо я не буду використовувати свої стратегії безпеки, то отримаю інсульт і помру”. Після того, як ми подивилися відео, де інші люди з тинітусом описують свої симптоми, я почала розглядати альтернативу. Теорія Б свідчила: я хвилююся, що в мене буде інсульт, але мої найгірші симптоми можуть бути викликані шумом у вухах, який не є небезпечним. Щоб з’ясувати, яка з теорій правильна, ми придумали кілька поведінкових експериментів. Ми бігали на місці, піднімалися й спускалися сходами, надували повітряну кульку. Я дуже боялася пробувати ці речі, але мій терапевт мене підбадьорював. Хоча я помітила, що звук під час експериментів ставав гучнішим, але інсульту в мене не було – яке полегшення! Ми також спробували «відкладати» свої переживання на кілька днів і виявили, що коли я звертала менше уваги на свої симптоми, вони мене майже не турбували. Це дозволило мені почуватися значно впевненіше. Ми експериментували з відмовою від безпечної поведінки, і я стала їхати далі від будинку, займаючись важливими для мене справами. Це зайняло час, але я повертаю своє життя!

Медичні методи лікування тривожності

Існує невелика кількість доказів того, що медикаменти можуть бути корисні для зменшення симптомів тривоги, пов’язаної зі здоров’ям. Ефективність медикаментозного лікування, мабуть, менше, ніж у когнітивно-поведінкової терапії.

Посилання:

– Американська психіатрична асоціація. (2013). Діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів (DSM-5®). American Psychiatric Pub.

– Cooper, K., Gregory, J. D., Walker, I., Lambe, S., & Salkovskis, P. M. (2017). Cognitive behavior therapy for health anxiety: a systematic review and meta-analysis. Поведінкова і когнітивна психотерапія, 45 (2), 110-123.

– Muse, K., McManus, F., Hackmann, A., Williams, M., & Williams, M. (2010). Нав’язливі образи при сильному занепокоєнні про здоров’я: Поширеність, природа і зв’язок зі спогадами і циклами підтримки. Behaviour Research and Therapy, 48 (8), 792-798.

– Taylor, S., & Asmundson, G. J. (2004). Лікування тривоги, пов’язаної зі здоров’ям: Когнітивно-поведінковий підхід. Guilford Press.

– Taylor, S., Asmundson, G. J., & Coons, M. J. (2005). Сучасні напрямки в лікуванні іпохондрії. Журнал когнітивної психотерапії, 19 (3), 285.