КПТ консультування

Що таке консультування

Близько 1 млн людей, або кожен восьмий в світі вже має ментальний розлад. Але далі може бути більше. За дослідженням Harvard Medical School, 1 з 2 людей до свого 75-річчя матиме депресію, тривожний розлад, ПТСР, алкогольну чи наркотичну залежність — або один з інших 13 найпоширеніших ментальних розладів.

Прогноз сумний, але він може і не справдитися. Якщо вчасно надати людині інструменти, щоби вона могла розвивати ментальну гнучкість та відновлювати емоційний баланс, більше шансів, що пригнічення не переросте в глибоку депресію, а тривожність — в генералізований тривожний розлад (ГТР).

В Британії це зрозуміли — і в 2008 році запустили національну програму The NHS Talking Therapies (раніше — Improving Access to Psychological Therapies, IAPT). Тепер завдяки ній щороку майже 2 млн британців із тривожними та депресивними станами мають підтримку фахівців в науково доказових методах (зокрема — КПТ). Дві третини таких фахівців є психотерапевтами або клінічними спеціалістами, а решта — psychological wellbeing practitioners, або консультантами.

Психологічне консультування — це терапія низької інтенсивності (або Low Intensity CBT, якщо говоримо про КПТ). Тут йдеться про мінімально достатній вклад ресурсу фахівця (його часу, сил, фокусу), щоб забезпечити максимальний ефект для клієнта. Тож низька інтенсивність зовсім не означає слабкий вплив чи незначний результат — навпаки, робота тут ведеться дуже активно і сфокусовано, щоби отримати якомога більші результати з економією ресурсів.

Терапія низької інтенсивності vs. терапія високої інтенсивності

Зараз кажуть, що терапія (протокольна, тривала) потрібна всім — але це не зовсім так.

По-перше, не всі мають ментальні розлади, а лише це є показом для класичної терапії (тобто high intensity — HI — втручань). По-друге, британська статистика стверджує, що насправді від початку інтенсивні втручання потрібні менше, ніж третині людей:

37% тих, які звертається за допомогою, достатньо лише консультування
34% потрібно спочатку консультування, а вже потім терапія
29% варто піти відразу в терапію.

Іншими словами: консультування може бути корисним 71% людей, які йдуть до фахівців ментального здоровʼя.

В світі існує система 5-крокового підходу до допомоги. Тим, хто звернувся за підтримкою і не має важкого розладу, спочатку пропонують 2-й рівень — втручання низької інтенсивності. Вже потім, якщо це не допомагає, людину проводять далі — на 3-, 4- або 5-й рівень, з втручаннями високої інтенсивності або додаванням ліків чи стаціонарного лікування. Це нормальна і правильна процедура.

Завдання консультанта — дати людині інструменти вирішення дуже конкретної проблеми тут і зараз. Це про розбудову навичок. Тому наповнення LI CBT не стільки в терапевтичних знаннях і вміннях фахівця, скільки в прикладних техніках та психоедукації — поясненні, як працює мозок, що стоїть за емоціями, чому реакції є такими, якими є, і що таке життєві цінності та як їх знаходити. Дуже часто цього вистачає, щоби людині стало краще і надалі вона могла дати раду своєму стану вже самостійно.

Консультування (LI) та класична терапія (HI) — це не конкуруючі та не взаємозамінні формати, а рівні надання допомоги. Вони повʼязані та схожі, але мають і важливі відмінності:

*залежить від політик конкретного центру психологічної допомоги

**має дозвіл на клінічну практику під супервізією

Якщо проводити паралелі в медичній системі, то консультант — як реабілітолог. Він може розбудувати комплекс фізичних вправ для відновлення (за призначенням ортопеда чи після хірургічного втручання), але не лікує хворобу, не робить операції та не призначає фармакологічні препарати.

Коли варто піти до консультанта

Робота на основі LI CBT йде в груповому форматі, через додатки та програми, розсилки та навіть через гайди самодопомоги або чат-боти. Варіантів купа. Але якщо хочеться роботи напряму з фахівцем, це також можливо — і часто клієнти обирають саме цей варіант.

У класичної терапії та консультування різні цілі.

Завдання класичної терапії — через втручання високої інтенсивності допомогти людині опанувати середні або важкі психологічні стани, опрацювати травми та змінити глибинні переконання про себе або світ. Дуже часто розлади можуть перетинатися — і терапевт буде працювати із ними комплексно.

Перед консультантом стоять інші задачі: разом з клієнтом чітко виокремити одну конкретну проблему, пояснити її причини, дати інструмент для її вирішення та навчити ним користуватися. Це дуже точкова та сфокусована робота.

В психологічних центрах менеджери допомагають вирішити, до кого зі спеціалістів (консультанта або терапевта) варто звернутися — зазвичай, це можна зрозуміти за запитом або ж після короткої розмови. У випадку, коли клієнт обирає фахівця самостійно, то є сенс звернутися до консультанта, якщо:

менше за 14 пунктів за кожним із опитувальників PHQ-9 та GAD-7
немає самоушкоджуючої поведінки або намірів скоїти суїцид
стан є дискомфортним, але в цілому не заважає жити звичайним життям
немає залежності від алкоголю або наркотичних речовин
є час та сили активно практикувати навички та змінювати свій стан
є готовність брати на себе відповідальність
обмежений бюджет та час на роботу
бажання мати психологічний супровід без інтенсивної роботи

Консультант відстежує стан клієнтів та вимірює прогрес. Якщо є розуміння, що покращення немає, або воно є, але клієнти потребують більшого, то їх перескеровують до терапевтів — і вже там здобуті в консультування навички та базові знання допоможуть пришвидшити лікування та зробити його ґрунтовнішим. Інколи і терапевти можуть перескерувати клієнтів до консультанта — якщо ті потребують не терапії, а загальної підтримки та практичних навичок для опанування поточних проблем.

Головна мета в роботі спеціаліста ментального здоровʼя — робити те, що є корисним для конкретної людини в її конкретному стані. І не так важливо, як називається ця підтримка — консультуванням чи терапією, — доки вона є доцільною, ефективною та базується на науково-доказових методах.

Джерела:

Oxford Guide to Low Intensity CBT Interventions edited by James Bennett-Levy, David Richards, Paul Farrand, et al
Low Intensity Cognitive-Behaviour Therapy: A Practitioner′s Guide by Mark Papworth, Theresa Marrinan, et al.
Mental disorders https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/mental-disorders
Age of onset and cumulative risk of mental disorders: a cross-national analysis of population surveys from 29 countries https://www.researchgate.net/publication/372765815_Age_of_onset_and_cumulative_risk_of_mental_disorders_a_cross-national_analysis_of_population_surveys_from_29_countries
The Improving Access to Psychological Therapies Manual https://www.england.nhs.uk/wp-content/uploads/2018/06/the-nhs-talking-therapies-manual-v6.pdf
Low Intensity – CBT https://www.ulster.ac.uk/wellbeing/support-programmes/low-intensity-cbt