Терапія, орієнтована на співчуття (CFT) – це вид психотерапії, розроблений Полом Гілбертом і покликаний допомагати тим, хто страждає від високого рівня самокритики й сорому.
CFT формує в пацієнта співчутливе мислення, тобто можливість співпереживати собі та іншим, а також отримувати співчуття від оточення. Вчить почувати себе в безпеці.
Жаліючи себе, люди занурюються у власні проблеми і забувають, що в інших є схожі. Їм видається, наче в цілому світі страждають лише вони. Жалість до себе має тенденцію підкреслювати егоцентричні почуття розлуки з іншими і перебільшувати ступінь особистих страждань. Натомість співчуття до себе дозволяє побачити переживання себе й інших без відчуття ізольованості й роз’єднаності.
Співчуття до себе також відрізняється від потурання своїм примхам. Багато хто не хоче бути до себе милосердним, бо нібито боїться втратити контроль. «Я сьогодні в стресі, тож пожалію себе: цілий день дивитимусь телевізор і з’їм відро морозива». Однак це швидше потурання своїм слабкостям. Пам’ятайте, співчуття до себе означає, що ви хочете бути щасливими і здоровими в довгостроковій перспективі.
Хоча співчуття до себе може видатися схожим на самооцінку, вони багато в чому відрізняються. Самоповага має стосунок до почуття власної гідності, цінності, любові до себе. Проте нема сумнівів у тому, що низька самооцінка проблематична і часто призводить до депресії та відсутності мотивації.
У сучасній західній культурі самооцінка часто ґрунтується на тому, наскільки ми відрізняємося від інших, наскільки виділяємося. Бути посереднім – це не нормально. Нормально – почуватися вище середнього. Це означає, що спроби підняти самооцінку можуть призвести до нарцистичної, егоцентричної поведінки або змусити нас принижувати інших, щоб відчувати себе краще.
Ми також схильні злитися на тих, хто змусив нас погано ставитися до себе. Потреба у високій самооцінці може спонукати нас ігнорувати, перекручувати чи приховувати особисті недоліки, щоб ми не могли бачити себе адекватно. Нарешті, самооцінка часто залежить від наших останніх успіхів або невдач, а отже – від мінливих обставин.
Самоспівчуття не ґрунтується на самооцінці. На нього заслуговують усі люди, а не лише ті, які володіють певними якостями (красиві, розумні, талановиті тощо). А отже, щоб почуватися добре, не треба бути кращим за інших.
Ба більше, співчуття до себе не залежить від зовнішніх обставин, воно завжди є, особливо коли ви «на дні»! Дослідження свідчать, що порівняно із самооцінкою, співчуття до себе пов’язане з більшою емоційною стійкістю, точними уявленнями про себе і турботливою поведінкою в стосунках.
Чим терапія, орієнтована на співчуття, відрізняється від інших видів терапії?
З одного боку, усі методи психотерапії включають співчуття. Сама природа терапії спрямована на те, аби ви навчилися бути добрішими до себе. Усі психотерапевти намагаються надати вам розуміння і співчуття. У той же час, CFT використовує інструменти й методи з інших видів терапії, як-от спостерігати за своїми думками, почуттями й аналізувати своє минуле.
Відмінною рисою є те, що CFT приділяє більше уваги свідомому розвитку вашої здатності відчувати й діяти зацікавлено, доброзичливо щодо себе та інших.
Таким чином, CFT була розроблена, щоб допомогти викликати позитивні емоційні реакції, які не викликали інші методи лікування. Терапію, орієнтовану на співчуття, не обов’язково застосовувати окремо, її часто підключають до інших видів терапії.
Кому підходить терапія, орієнтована на співчуття?
Терапія, орієнтована на співчуття, допомагає кожному, хто бореться з наступними проблемами:
На чому ґрунтується CFT?
Еволюційна теорія
CFT – це нова модель психологічного функціонування, вона спирається на науку про людську природу, еволюцію та прив’язаність. Пол Гілберт стверджує, що людський мозок є продуктом еволюції. Наші думки, емоції, мотивації та поведінку можна зрозуміти з погляду переваги такого способу мислення, почуттів і дій, які були створені для наших предків.
Ми живемо зі спадщиною мозку, який не був розроблений з урахуванням нашого щастя та благополуччя. Різні частини нашого мозку мають різні мотивації, здібності та інтереси. Те, як побудований мозок, і контекст, в якому він розвивається, впливає на наш досвід і на те, як ми можемо жити своїм життям.
Модель передбачає, що людина має тристоронню мотиваційну систему (яку іноді називають системою емоційної регуляції) з різними системами. Три таких системи, на яких фокусується CFT, – це системи загроз, стимулів і задоволеності.
Кожен зі станів пов’язаний з певними почуттями, мотиваціями, поведінкою, нейроанатомією й нейрохімією. Передбачається, що здорове функціонування вимагає адаптивного використання всіх трьох систем у відповідних ситуаціях. Дисфункція виникає через обмежену гнучкість або надмірне використання однієї системи на шкоду іншим.
Терапія, орієнтована на співчуття, вважає, що ці три системи можуть вийти з ладу, і головна мета – повернути їх у рівновагу.
Тому CFT вивчає, як ці системи взаємодіють, приділяючи особливу увагу розвитку, а потім використовує системи задоволення і заспокоєння для регулювання двох інших систем.
Усі ми народжуємося із системами реагування на загрози, готовими до дії. Якщо інші наші системи емоцій добре розвинені, у нас є вибір, яку систему використовувати в той чи інший момент. Не з власної вини дитинство одних людей було гіршим, ніж в інших, через що їхня заспокійлива система розвинулась не так добре. А отже, такі люди гірше справляються зі стресами.
Ті, хто перебуває в небезпеці, з великою імовірністю намагатимуться впоратися з нею шляхом боротьби, втечі або самокритики.
Полегшення страждань шляхом розвитку співчуття
Кожна людина буде відчувати біль у своєму житті, але страждання – це особливо людська здібність. Страждання пов’язане з тим, як ми переживаємо наш власний розум.
Метою CFT є полегшення страждань шляхом розвитку вашої системи турботи (співчуття), що дозволяє вам жити більш комфортно у вашому власному розумі. У турботі про себе є такі якості, як неупередженість, сила, теплота, співчуття, мудрість, доброта й моральна мужність.
Лікування за допомогою CFT включає в себе вивчення людської природи, опанування навичок розвитку турботи про себе і використання її у своєму житті.
“Те, що сталося з тобою в житті, не твоя вина, але твій обов’язок – полегшити свої страждання”.
“Співчуття – це вибір бути кращою версією себе ”.
“Ти живеш життям, яке не було твоїм вибором”.